Областная станция переливания крови

Сьогодні з чоловіком відвідували Вінницьку станцію переливання крові, куди нас направили з жіночої консультації. У гардеробі нас зустріли дві жінки. Обоє були зайняті поїданням яблук. Через хвилини дві на нас звернули увагу та одна з жінок почала кричати на іншу, щоб та взяла у нас одяг. До того ж, в останньої на обличчі залишились куски яблука, яке ми їй завадила доїсти, так як "невчасно" прийшли здавати одяг до гардеробу. Слід зазначити, що жінка, яка приймала у нас одяг була трохи напідпитку:розповідала, що ми довго роздягаємся (хоча речі ми тримали в руках декілька хвилин), а потім ще й дала зайвий номерок.
Прийшовши до реєстратури у мене з'явилось враження, що станція переливання крові була створена для безпритульних та хворих на алкоголізм людей для покращення їх соціального становища. Від більшості громадян, які прийшли на реєстрацію тхнуло перегаром. У чоловіка кров не прийняли, так як у нього київська прописка. Набагато правомірніше та безпечніше взяти кров у алкоголіка з Вінницькою пропискою, ніж у здорового чоловіка, але з київською. На виході з лікарні хлопець, з відлунням вчорашнього споживання алкогольних напоїв, запропонував нам взяти його за донора всього за 200 гривень. Після того, як він почув відмову сказав: шукайте дешевше... Нормативно-правових документів, в яких визначено, що кров можна здавати лише у тій області, в якій прописаний донор я не знайшла.